Жодна медична система не врятує від коронавірусу, якщо люди не вакцинуються – дніпровська лікарка-пропозиціонерка Галина Одінцова

Галина Одінцова, генеральна директорка КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 м.Дніпра, активістка партії “Пропозиція”

Торік пандемія COVID-19 призвела до колапсу української медичної системи, яка не була готова і до менш серйозних викликів. Адже від української медицини, яка десятки років лишалася поза увагою і фінансувалася за залишковим принципом, чудес ніхто і не чекав. Та чи змінилося щось в українських лікарнях за рік і наскільки ми готові до осіннього спалаху? Про це говоримо з генеральною директоркою «Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 9» Дніпровської міської ради,відомою лікаркою та активісткою партії «Пропозиція» Галиною Одінцовою.

Відразу пропоную вам відповісти на запитання, які основні ключові проблеми викрила пандемія коронавірусу в системи охорони здоров’я України весною 2020 року?

По-перше, пандемія виявила низку таких проблем, з якими ми не стикалися останнім часом. У нас була майже знищена санітарна служба, у тому числі, лікарі–епідеміологи. І коли настав час пандемії, то ми зіткнулися з тим, що в нас немає фахівців, які опікуються саме епідеміологічним благополуччям нашої держави. І, безумовно, не було кому займатися питаннями епідеміології, що призвело, мабуть, до стрімкого поширення коронавірусної інфекції. Крім того, наші лікувальні заклади були не зовсім готові до такої масової госпіталізації людей, які потребували кисневої терапії. В наших закладах не було розводки кисню, достатньої кількості апаратів ШВЛ. Не було розгорнуто достатньої кількості ліжок інфекційного профілю, були відсутні спеціальні під’їзні шляхи до лікарень, як цього потребували карантинні норми. Тобто, це ті питання, які нам прийшлось вирішувати буквально впродовж днів, максимум тижнів. Крім того, ми побачили, що епідемія коронавірусу викликала випадки, пов’язані із порушеннями згортання крові, внаслідок чого приєднувалися додаткові проблеми. Нам довелося проводити додаткові обстеження, такі як, приміром, комп’ютерна томографія. Безумовно, такої кількості обладнання, сучасних рентгенівських апаратів, на яких ми могли бачити легені, у нас не було. Тобто, це все ми закуповували поступово уже, з плином часу. Водночас, хочу зазначити, що міський голова Дніпра Борис Філатов ще на початку пандемії передбачив такий розвиток подій – з резервного фонду міського бюджету рішенням сесії, за підтримки, зокрема, членів фракції «Пропозиція», було виділено 100 млн. гривень на закупівлю обладнання, кисню, дезрозчинів, засобів захисту для медичних фахівців. Ми закупили 30 апаратів штучної вентиляції легень високої якості і 15 і портативних апаратів для того, щоб надавати медичну допомогу нашим хворим.

Знаю, що на початку були певні бюрократичні труднощі…

Так, ми зіткнулися з такою проблемою, що згідно з чинним законодавством, процедура закупки вимагала дуже багато часу. Легше стало лише після того, як постановою Кабінету міністрів товари і послуги на боротьбу з ковідом дозволили закуповувати шляхом прямих договорів. Тож поступово робилися ремонтні роботи, проводилися розводки для медичного кисню, закуповувалися резервні ємкості для його зберігання. Ми і зараз готуємо наші лікарні на осінь. Якщо наші громадяни будуть легковажити і не забезпечать собі захист від коронавірусної інфекції шляхом вакцинування, то дуже ймовірно знову буде підйом захворюваності.

Пригадую, навесні 2020-го року МОЗ закуповувало ШВЛ централізовано. Хоча там не надто переймалися тим, що апарати ще хтось має під’єднувати, треба ще навчити персонал з ними працювати. Чи вдалося у Вашому медзакладі швидко навчити персонал працювати? І чи отримав цей персонал ті самі 300 відсотків надбавки, які обіцяв прем’єр-міністр?

Весь персонал, безумовно, проходив навчання разом з закупівлею нового обладнання. Тому що апарати сучасні, вони відрізнялися від тих, які ми мали, яким вже було по 30 років та більше. Але головне, що у нас не вистачало лікарів, не вистачало середнього медперсоналу саме тоді, коли було велике навантаження на ліжка. І ми залучали до стаціонарних відділень лікарів з «первинки» – сімейні лікарі чергували по черзі у вихідні та святкові дні у стаціонарних відділеннях для того, щоб забезпечити надання постійної медичної допомоги нашим хворим. Надбавки ж у нас отримували лише ті лікарняні заклади, які підписали договір з Національною службою здоров’я України на цей пакет послуг. Але, на жаль, ми знаємо, що були непоодинокі випадки, коли тести ПЛР були негативними, а вся клінічна картина відповідала клініці ковіду. І безумовно, ці лікарі, ці відділення нічого не отримали, ніякої надбавки від Національної служби здоров’я України. Хоча ми знаємо, що бувають похибки лабораторної діагностики. «Первинка» теж не отримувала ніяких надбавок за роботу з ковідними хворими.

Яка, на Ваш погляд, головна причина браку медичних фахівців в Україні?

У нас ситуація склалася таким чином, що сусідні наші країні з Євросоюзу, в тому числі, Німеччина, почали в період епідемії приймати наших лікарів на роботу навіть без підтвердження кваліфікації. Тобто, наш диплом «котувався» – усе для того, щоб медики переїхали працювати і надавали там допомогу. І багато наших молодих лікарів поїхали туди, тому що заробітна плата, на жаль, у вторинній ланці залишається вкрай низькою. Адже лікар не може отримувати зарплату 5 тисяч гривень – це нижче, ніж отримують різноробочі.

Давайте поговоримо про те, як НЦЗУ фінансував «ковідні» лікарні. Усупереч досить пристойному тарифу за пролікований випадок, в багатьох лікарнях пацієнти змушені були купувати навіть шприци і вату. Як у вас з цим?

У нас також за ті кошти, які, як я вам говорила, міська влада виділила на закупівлю обладнання, купувались і деякі медикаменти. Таким чином, хворі, які надходили до нашої інфекційної лікарні, вони отримували безкоштовне лікування. Якщо хворі потрапляли в якусь іншу лікарню, то їм доводилося деякі медикаменти докуповувати самостійно, тому що неможливо було охопити все місто безкоштовними препаратами. Тим паче, коли почали застосовуватися прямі договори, то це стало робити легше, швидше. Інше питання, що сама наша галузь не змогла своєчасно забезпечити нашу медицину всім необхідним. Я маю на увазі, якщо ми до епідемії купували маску, яка коштувала 2 гривні, то під час епідемії маска коштувала вже 15 – 17 гривень за штуку, ви ж пам’ятаєте.

Українська система охорони здоров’я не єдина в світі, яка була не готова до пандемії. Багато країн світу справді теж опинилися в край складних ситуаціях, і вони теж намагалися дуже оперативно працювати над тим, щоб хворобу подолати. За оцінками експертів, український протокол лікування був з самого початку досить добре складеним. І досі він практично не змінився. Але деякі, скажем так, професори, які перебувають на службі фармацевтичного бізнесу, намагалися застосувати різні фуфломіцини –  винаходили власні способи лікування, рекомендували різні препарати, які, можливо, і були ефективними на початкових стадіях і на стадіях середнього ступеня тяжкості, але потім не мали жодного сенсу, а їх продовжували, вибачте, «втелющувати». Ви, як професійний лікар, пані Галина, що скажете – чи чітко ваші лікарі, яких ви знаєте, з якими ви працюєте, йдуть за протоколом? І чи знаєте Ви про випадки змови лікарів і фармацевтичного бізнесу?

Зрозуміло, що COVID-19 – це нова інфекційна хвороба, яка була погано вивчена. І досліджували її всі вчені разом з практикуючими лікарями. Тому що коли з’явилося це захворювання, ми бачили, що перші хворі помирали як від гангрени, так і від інсульту чи інфаркту. І коли виявили, що коронавірусна хвороба викликає згущення крові, то, безумовно, змінилася і  тактика лікування. Тобто, з’явилися алгоритми надання медичної допомоги, і ці алгоритми змінюються по мірі того, як ми вивчаємо цю хворобу, опираючись на досвід іноземних колег. У нас були прямі зв’язки з Ізраїлем та Китаєм, які першими зіткнулися з цією хворобою. Безумовно, Україна прислухається до досвіду, і таким чином клінічні протоколи, які у нас є, і які Міністерство охорони у нас затверджує, вони переглядаються постійно з урахуванням часу або нових досліджень, які у нас проводяться. А те, що якісь там лікарі призначають фуфломіцини, як ви говорите, то ми працюємо з нашими лікарям. З тим, щоб вони чітко дотримувалися протоколів і використовували саме ті препарати, які зазначені в клінічних протоколах, а не ті, за рахунок яких вони можуть отримати «відкати» від фармацевтичних фірм.

До осені і можливої нової хвилі коронавірусу ви готові набагато краще, ніж до осені 2020-го року?

Так, безумовно, за півтора року, які ми пережили, стан медицини покращився. Тому що міська влада, державна влада все ж таки трошки повернулися лицем до медиків. Те ж саме стосується і заможних українців – якщо раніше всі вони їздили лікуватися за кордон, то в період пандемії, коли всі кордони були закриті, вони опинилися в таких же умовах, як і інші громадяни. І пролікувавшись у наших занедбаних лікарнях, багато хто з них жертвував кошти на реконструкцію, закупівлю обладнання.

Наразі, якщо буде чергова хвиля – в кожній лікарні є вже трохи більше обладнання – і в інфекційних, і в стаціонарних відділеннях. Закуповуємо ми і засоби індивідуального захисту для наших співробітників, і дезінфекційні засоби. І хворі вже трошки привчилися до протиепідемічних заходів. Але на жаль, щеплюються далеко не всі, хоча ми проводимо роботу. Хотілося б, щоб наше населення все ж таки зрозуміло, що побороти пандемію в світі ми зможемо тоді, коли в нас буде колективний імунітет. Коли буде вакциновано хоча б 75 – 80 відсотків населення – ми зможемо побороти цю хворобу.

Пані Галино, а як ви вважаєте, чому населення так неохоче іде вакцинуватися, з чим це пов’язано?

Мабуть, недовірою до вакцинації. Ви ж пам’ятаєте, як про кожен випадок, не дай Бог, якихось побічних дій, хай навіть це один випадок на 100 тисяч, але обов’язково говорили всі і його висвітлювали у всіх засобах масової інформації. Але при цьому багато хто забував, скільки людей завдяки щепленню було врятовано. Бо якщо порахувати кількість побічних дій після вакцинації і кількість смертей невакцинованих людей, то це небо і земля.

Борис Філатов, міський голова Дніпра, співзасновник партії “Пропозиція”

Як Ви ставитесь до ініціативи міського голови Дніпра Бориса Філатова мотивувати дніпрян проходити вакцинацію? Дехто назвав його розпорядження порушенням прав людини…

Це турбота про здоров’я дніпровців. Міська влада ухвалила рішення про те, що людям, які двічі вакцинувалися, видавалися безкоштовні місячні проїзні квитки на весь електротранспорт. Я вважаю, що це вагомий крок нашого мера в інтересах жителів міста. Так, працівникам міськради було запропоновано зробити щеплення чи принести довідку від лікаря з протипоказаннями. Або щотижня власним коштом проходити ПЛР-тестування на COVID, щоб убезпечити колектив від зараження. Де ж тут порушення прав людини, навпаки, це захист їхніх прав. Подивіться на Італію чи Францію – там вхід в будь-які заклади чи установи по QR-коду. У нас є аналог – додаток «Дія», де «підтягується» внутрішній і міжнародний сертифікат про вакцинацію. Гадаю, і в Україні настане час, коли лише той громадянин, який його має, зможе безперешкодно відвідувати місця масового скупчення людей. І він нікого не заразить і не зможе заразитися сам. Адже жодна медична система не врятує від коронавірусу, якщо люди не вакцинуються. Тож хотілося б, щоб українці зрештою самі були більш свідомими і відповідальними за своє здоров’я.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia