Сухомлин: влада згортає децентралізацію, міста самотужки борються з COVID-19. Інтерв’ю

Джерело: Obozrevatel

Нинішня влада, всупереч діям попередньої, почала потроху згортати процес децентралізації в Україні. Поки ситуація з коронавірусом в Україні погіршується, гроші на боротьбу з пандемією витрачаються на будівництво доріг.

Про те, як міста самотужки борються з COVID-19, майбутні вибори й децентралізацію, читайте в інтерв’ю міського голови Житомира Сергія Сухомлина OBOZREVATEL.

Зараз президент каже про те, що “ми боролися з коронавірусом, намагалися врятувати українців, намагалися вберегти їх, але через місцеві вибори, через те, що громади зараз активно себе так рекламують, поставили хрест на цих гарних перспективах подолати COVID-19 і винні на місцях. Як це пояснити взагалі?

Треба читати Гашека (чеський письменник. – Ред.), там у нього все написано. “Войска наступали и должны были победить, но тут вмешался Генштаб”. Про що я хочу сказати. Те, що у нас із COVID-19 усе нормально, влада сама дала сигнал ще кілька місяців тому. Коли сформувала свого часу фонд у 62 мільярди, а потім рішенням Верховної Ради понад 30 мільярдів перенаправили на реконструкцію доріг. Значить у нас усе нормально, у нас коронавірусу немає.

Так, “Велике будівництво” важливіше, аніж життя кожного українця.

Ну тут не можна так сказати. Є одне, і є друге. Але якби держава справді допомогла містам у боротьбі з коронавірусом, то залишилися б гроші – жодних проблем немає, спрямовуйте на дороги та на інше, це також потрібно країні.

Але візьмімо місто Житомир. Сумарно місто витратило зі свого бюджету на коронавірус приблизно 100 мільйонів гривень. Це й дотація комунальному підприємству через те, що воно працювало в особливому режимі. Це й закупівля обладнання, ШВЛів, медикаментів, захисних систем для лікарів і багато чого іншого, що зробило місто. Це приблизно 40 мільйонів тих пільг, які надали місцевому бізнесу під час карантину.

Скільки місто Житомир отримало від держави? 1,3 мільйона гривень. 100 мільйонів і 1,3 мільйона гривень.

Якщо ми кажемо про підготовку до шкіл, місто Житомир витратило сумарно 7 мільйонів і ще приблизно 5,5 мільйона на садочки. Це необхідно для того, щоб вони могли працювати в більш-менш нормальному режимі. До речі, 27 травня першим в Україні місто Житомир запустило дитячі садочки – і все нормально, все працює, все літо працювали.

Епідемситуація. Зараз ви її оцінюєте як стабільну і контрольовану чи ні?

Вона нестабільна. Іде зростання. Якщо у нас було 20, зараз – 30-35 хворих на день. Це також велика проблема. Але всі ШВЛи або подарували спонсори, або було закуплено за міські гроші. Є офіційна статистика, що жодного ШВЛу з фонду COVID-19 закуплено не було. Це проблема.

Зараз усі говорять: “Ось зараз проведемо вибори, і країна закриється знову на жорсткий карантин”. Ваша думка.

Країна не закриється на жорсткий карантин. До речі, я розумію, чому такі звинувачення, бо зараз в Україні проходило кілька святкувань днів міст, і справді було велике скупчення людей, і це також небезпека. Це справді відповідальність місцевої влади зокрема. Але святкування Дня міста в Житомирі ми скасували, і не було. У нас на цей рік гроші зняли і спрямували саме до фонду боротьби з коронавірусом.

Тобто міста готові, так?

Міста більш-менш готові. Ситуація все ж ускладнюється. Я не кажу, що самі міста зможуть подолати цю проблему. Тут має бути все ж і відповідальність держави, це перше. Неможливо зараз закрити країну на жорсткий карантин. Треба збільшити фінансування з боку держави, збільшити зарплату лікарям, які працюють із коронавірусом, робити масове тестування людей. Усе одно зараз цього не робиться. І треба забезпечити безпеку в школах, садочках. Якщо на це б кошти виділила держава, ми сказали б тільки дякую.

У 2015-му ви обиралися, була інша політична сила. І ви перемагали з іншою політичною силою. Якщо поглянути далі в історію, були ще певні зміни, ви змінювали вектор і свою прихильність до певних політичних еліт. У принципі, це пошук оптимального рішення для міста, для себе, для громади, чому змінювалися?

Більшість часу я був в опозиції. Це є “Наша Україна” після Майдану 2004-го року. Це і “Фронт змін”, також не можна сказати, ми були в жорсткій опозиції, тоді йшли на вибори Верховної Ради і вигравали ці вибори. І після цього вже “Блок Петра Порошенка”, і ми тоді вважали, що Україні потрібні зміни. І коли Янукович просто втік із країни і відбулися вибори президента – усі згуртувалися для того, щоб справді обрати того президента, який змінить країну.

Чому все ж таки «Пропозиція»?

Свого часу, коли я був депутатом міської ради – це був 2006 рік, і ми намагалися пояснити, що треба робити. Здійснювали розрахунки, писали стратегії – нічого не виходило. Один міський голова міняв іншого, і нічого не виходило. І тоді я сказав сам собі: якщо хочеш зробити – іди і роби. І саме тому й виникла партія «Пропозиція». Тепер процес децентралізації згортається. Просто влада не розуміє, що таке місцеве самоврядування і постійно намагається трошки змінити вектор і згорнути цю реформу.

Партія «Пропозиція» – це партія, яка виникла на рівні мерів, голів ОТГ і місцевого самоврядування. Ще такого в Україні не було, щоб мери, лідери місцевого самоврядування, об’єдналися в одну партію. Не з Києва хтось їм сказав, в яку партію іти, а вони об’єдналися.

Це можливо початок справді нового політичного процесу і нової політичної культури в Україні, коли партія створюється не групами олігархів чи під якусь конкретну ідеологію.

Серед аспектів, які формують антирейтинг – це проєкт модернізації водоканалу. Поясніть, як ви оцінюєте роботу в цьому напрямі. Що відбувається зараз?

В Україні одне місто Житомир будує фактично новий водоканал. Нав’ючені споруди, здання в експлуатацію очисних споруд – це квітень-травень наступного року.

Будується нова станція очищення води, замінюються комунікації: цього року – одинадцять кілометрів великих магістральних водогонів по місті Житомирі, зокрема й дюкери під річкою Тетерів. І таких проєктів у нас багато. Ми – перше місто в Україні, яке перейшло повністю на світлодіодне освітлення. Всі вулиці, провулки міста освітлюються світлодіодними ліхтарями.

Наразі усі білборди, всі рекламні площі, які є в Україні, вони просто агресивно перенасичені рекламою політичних сил. Чи коректно це щодо людей, які хотіли б якихось якісних речей, а не гарних білбордів та інших рекламних площин.

Давно йшлося про те, що треба заборонити політичну рекламу на бордах. І я думаю, що це абсолютно було б правильним, бо люди мають обирати. Найкраще зараз працюють усе ж зустрічі з людьми, пряма мова, і жодні бігборди це не замінять. Але якщо є такий інструмент, то політичні партії його використовують.

Днями до мене зателефонувала одна з агенцій, яка займається опитуванням, і поставили запитання: голосуватимете за людину, за політичну силу чи за реальний пакет якихось змін, за реальні програми? І я спіймав себе на думці, що справді люди зараз вкрай рідко обирають системні якісь програми, які пропонує політична сила. Або обличчя, або назва.

Абсолютно.

Чому так?

Більшість людей у газетах читає тільки заголовок чи дивиться картинку. Ми трошки вже розлінилися, і нам важко зробити зусилля над собою, проаналізувати й вивчити людину чи політичний проєкт. І ми сприймаємо світ, намагаємося… таке кліпове мислення – коли картинку побачили, якийсь слоган побачили – і все, у нас щось у голові відклалося.

Поясніть, будь ласка, амбіції «Пропозиції», тому що я так розумію, що далі – це парламентські вибори, а далі взагалі закидають вам феодалізацію, що ви рухаєтеся не до децентралізації, до якісних змін у країні, а якісь там, знаєте, сепаратистські настрої пропагуєте.

Щодо другого питання про федералізм. Знаєте, подивіться всі виступи Бориса Філатова на інших телевізійних шоу, які питання він порушував і пів року тому, і кілька місяців тому. Те, що йому в Дніпрі не дозволяють будувати метро. Вісім місяців не міг отримати дозвіл на будівництво метро. Місцеве самоврядування – це не місце для великої політики. Зовнішня оборона, економіка, безпека, національна безпека – це відповідальність держави.

Місцеве самоврядування має відповідати за життя людини на конкретній території, в громаді. Оце головне, до чого треба дійти. І в нашій програмі чітко це прописано: надати місцевій владі повноваження, дати під них фінансування і запровадити жорстку відповідальність місцевої влади. Це можна зробити, в реформі децентралізації все це прописано: префекти, які контролюють рішення, які ухвалюють і міські голови, і міські ради. Жорстка відповідальність, контроль – і жодної федералізації не буде, все.

Сильні регіони – це сильна країна. І на прикладі Польщі, інших країн Європи ми бачимо, що коли місцева влада має повноваження, від цього виграє вся країна. А центральній владі треба зосередитися на основних завданнях, які стоять перед нею: реформи, економіка, зовнішня політика.

Чому ми втратили темпи децентралізації і навіть певну довіру до цього процесу? Коли ми тільки почали створювати перші ОТГ, все було прекрасно – субвенції на дороги, на медицину, на освіту, бачимо результати, розвиток громад. А коли ми дійшли до міст, коли ми дійшли до областей, районів – почалося: “Це місцеві царьки, це зараз вони заберуть владу”.

Рейтинги. Ми бачимо, що новий президент, нова Верховна Рада, нова політична сила, яка з’являється в Україні, через рік вона втрачає свої рейтинги. А рейтинги місцевого самоврядування, вони ростуть. Люди більше довіряють тим, з ким вони можуть поспілкуватися, і тим, хто щось робить на місцях. Саме це змушує владу згортати децентралізацію, якщо казати чесно. Бо якщо взяти бюджет розвитку міста Житомира за 15-й рік і взяти 20-й рік, він зараз реально менший удвічі. Чому?

Зараз ваша прибуткова частина – це три мільярди гривень.

Це ні про що. Я кажу про ті гроші, які залишаються для розвитку міста. Бо якщо взяти цю прибуткову частину: соціалка, школа, освіта, дитячі садочки – це півтора мільярда, більш ніж півтора мільярда. І все.

Ну, вам закидають, що ви вкрали у людей ініціативу реалізовувати ті проєкти, які стосуються бюджету участі.

Класне питання. Щороку Житомир один із перших реалізовував бюджет участі. Люди самі надавали проєкти, потім приходили, голосували, все. Цього року ми згорнули цей проєкт. Тільки сказали: на один рік. Чому? Бо іде спекуляція, і ми розуміли, що восени будуть вибори. Депутати, кандидати в депутати будуть спекулювати на цих проєктах…

Буде гречка.

Так, це буде гречка, вони робитимуть усе, щоб реалізація цього скверу була саме в їхньому мікрорайоні, і пішли маніпуляції: за студентами та інше, використання адмінресурсу. І ми на цей рік зробили один проєкт. Люди вибрали той, за який вони проголосували. Це реконструкція Нового бульвару. І все, наступного року ми знову робитимемо бюджет участі, жодних проблем.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia