Пропозиціонери-захисники: рік потому…

Цей нескінченний лютий… Рік ми, партійці “Пропозиції”, разом з усією країною переживаємо найстрашніші часи війни. Рік, впродовж якого були тривожні дні захоплень і руйнувань, атак і поневірянь, вбивств і зневіри. Ми ж, як партія місцевого самоврядування, у громадах стали опорою і підтримкою життя людей та протистояння ворогу. 575 депутатів продовжуть працювати в 147 радах в 14 регіонах України. З 366 чоловіків кожен п’ятий служить в ЗСУ, територіальній обороні чи добровільному формуванні територіальної громади. На жаль, цей рік приніс нашій політичній силі і втрати. 6 жовтня під час бою неподалік села Орлянка Куп’янського району Харківської області загинув депутат-пропозиціонер Подільської районної у місті Кропивницькому ради Ігор Бур’янов, який добровольцем пішов захищати Україну… Вічна слава Герою!

Нині українська армія продовжує впевнено звільняти рідну землю і наближати нас до Перемоги. В річницю повномасштабного вторгнення росії депутати місцевих рад від “Пропозиції” з різних куточків України, які стали на захист Батьківщини, діляться думками про зміни, які сталися в їхньому житті, в рідній громаді, в країні…

АНДРІЙ УМІНСЬКИЙ: “МАЮ ЧЕСТЬ НОСИТИ ПІКСЕЛЬ”

Андрій Умінський, депутат фракції ПП «Пропозиція» Житомирської міської ради

«Рік тому ми прокинулися в іншій реальності під звуки вибухів та сирен. В реальності, де жахливі сцени із кіно перетворилися в наше життя. Ворог прийшов знищити нас. Вони сподівались, що ми боїмося їх так само, як їх боїться увесь Світ. Вони думали, що ми слабкі, що ми здамося. Але українці вміють швидко об’єднуватись, забувати внутрішні сварки заради захисту своїх родин та країни від зовнішнього ворога.

Маю честь носити піксель, бути поруч з надзвичайно хоробрими та сміливими людьми, які готові віддати життя за Україну. Радію тому, що живу в цей історичний час, що маю сили, що ми сильні, як ніколи. І зараз ніщо не завадить нам перемогти заради того, щоб наші діти жили в світі без війни. В світі, де немає Росії, де Україна – вільна, сильна, незалежна та квітуча країна.

Вічна пам’ять воїнам, які віддали життя заради світлого майбутнього нашої держави! Слава Україні!».

ЄВГЕНІЙ СОБАЧЕНКО: “МАЄМО ЄДИНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ПЕРЕД РОСІЯНАМИ – ПЕРЕМОГТИ ЇХ!”

Євгеній Собаченко, депутат фракції ПП «Пропозиція» Криничанської селищної ради (Дніпропетровська обл.)

«Особисто для мене війна розпочалася 11 березня 2014 року, коли я був призваний боронити Схід держави по мобілізації. Служив у 25 Січеславській повітряно-десантній бригаді у Маріуполі, Бердянську, Щасті, впродовж 90 днів захищав з побратимами Луганський аеропорт. Потім повернувся до родини, працював на підприємстві, заснував фірму с переробки побутового сміття, у 2020 році жителі громади обрали мене депутатом Криничанської ОТГ від партії “Пропозиція”. Із 24 лютого, з першого дня війни допомагав в облаштуванні блокпостів, де ніс службу і  мій син Максим, курсант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. А коли бойові дії зосередидись на сході України, зрозумів, що я потрібен там, де зараз усі мої побратими. Тому прийняв рішення іти воювати. В складі 25 Січеславської повітряно-десантної бригади із травня 2022 року перебуваю в зоні воєнних дій – спочатку в Харківській області, а зараз у Бахмуті на Донеччині. Виконуючи бойові завдання, мене мотивує розуміння того, що я захищаю своїх рідких та близьких від усього, що несе держава-агресорка. І не можна зупинятися, допоки ворог не буде знищений. Маємо єдине зобов’язання перед росіянами – перемогти їх!»

РОСТИСЛАВ ЄРЕМА: “ВІД ПОБАЧЕНИХ ЗВІРСТВ РАШИСТІВ В ІРПЕНІ МІЙ СИН-МЕДИК ДВІ ДОБИ НІ З КИМ НЕ РОЗМОВЛЯВ”

Ростислав Єрема, депутат фракції ПП «Пропозиція» Петрівської сільської ради, (Київська обл.)

«На все життя запам’ятав той страшний день 24 лютого 2022 року. Бо у перші години війни в нашому районі вже лунали вибухи, небо пронизували літаки, на низьких висотах пролітали гвинтокрили, які згодом атакували Гостомель, а на Київ рухалися багатокілометрові колони бронетехніки. З першого дня разом зі своїми односельцями, а також мешканцями сіл Нові Петрівці, Лютіж, Гута Межигірська ми зорганізувалися в територіальну оборону, розпочали будувати блокпости та готуватися захищати рідні домівки. В громаді було організовано чергування на блокпостах, тероборонівці розвантажували набої, двічі на добу по чотири години виходили патрулювати вулиці. У вільний від чергування час ми разом із депутатами від політичної партії «Пропозиція» розвозили харчі та ліки самотнім людям, пенсіонерам, надавали допомогу усім односельцям, хто її потребував, вирішували питання гуманітарки.

Вже наступного дня отримали тривожну інформацію: приблизно о 06.30 ворог увійшов у сусіднє село Демидів. Але за годину до цього було підірвано міст через річку Ірпінь. І це врятувало мешканців Нових і Старих Петрівець та деяких навколишніх сіл від окупації та тих жахів і звірств рашистів, що довелося пережити нашим землякам у Бучі, Ірпені та Бородянці. Однак  ворог постійно обстрілював наше село та сусідні населені пункти. На жаль, в громаді були загиблі та поранені, не кажучи про зруйновані оселі. Найбільше від ворожих обстрілів постраждало село Гута Межигірська.

Що ще особливо закарбувалося в пам’яті про перші дні війни? Мабуть, робота мого сина Владислава, студента шостого курсу Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Він чергував як фельдшер у бригаді екстреної медичної допомоги. Разом із колегами йому доводилося з-під обстрілів вивозити поранених, надавати їм першу медичну допомогу. Досить часто такі зміни тривали від трьох до п’яти діб, бо катастрофічно не вистачало медиків. І ось на п’ятий день робочої зміни медичну бригаду Владислава направляють у звільнений Ірпінь. Від побачених звірств рашистів, від наслідків «русского мира» син просто дві доби ні з ким не розмовляв…

У квітні я підписав контракт з добровольчим формуванням територіальної громади, продовжив нести службу на блокпостах. А у вересні добровольцем пішов до військкомату, пройшов медичну комісію та був направлений для проходження служби до лав Збройних Сил України. Нині перебуваю у складі батальйону на північних рубежах нашої держави. Разом зі своїми побратимами зміцнюємо оборону та готові дати рішучу відсіч ворогу в разі повторного вторгнення. В лавах ЗСУ зустрів надійних товаришів, вмотивованих патріотів та мужніх захисників Батьківщини.  Тому абсолютно впевнений  в Перемозі України,  адже, як писав Великий Кобзар: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая».

ПАВЛО ЦВІГУН: “Я НЕ МІГ СИДІТИ В ТИЛУ, КОЛИ НА ВІЙНУ ЗАБИРАЛИ МОЛОДИХ ХЛОПЦІВ БЕЗ АРМІЙСЬКОГО ДОСВІДУ»

Павло Цвігун, голова фракції ПП «Пропозиція» в Дрогобицькій міській раді (Львівська обл.)

“З самого ранку 24 лютого вже був у військкоматі, де зустрів багатьох друзів. Пройшов медкомісію, після чого отримав скерування в наш батальйон ТРО. З колегами-пропозиціонерами та командою міського голови Дрогобича Тараса Кучми з перших днів взялися займатись доставкою необхідного спорядження (бронежилети, каски, Starlink, засоби зв’язку, тепловізори і багато іншого), продуктів харчування в зону бойових дій під Києвом. А по дорозі назад вивозили наших поранених військових (це понад 80 осіб) та допомагали середньому бізнесу перевезти обладнання на більш спокійніший захід України. Поряд з тим не забував і про депутатську роботу. Реагуючи на звернення громадян, багато роботи було зроблено для покращення умов проживання та благоустрою мешканців міста. Але думка про те, що сидіти в тилу не можу, коли на війну забирають молодих хлопців, які не проходили службу в армії, мене не полишала від першого дня вторгнення. Тому зараз я добровільно змінив цивільний костюм на військову форму і роблю все від мене залежне, щоб пришвидшити нашу спільну Перемогу, перебуваючи в лавах ЗСУ на сході нашої країни! Вірю в нашу Перемогу! Слава нашій незламній нації та ЗСУ!”

АРКАДІЙ СЕМЕНЮК: “МОЯ БРОНЯ НА ФРОНТІ – МОЇ 4 ДІТЕЙ ВДОМА”

Аркадій Семенюк, депутат фракції ПП «Пропозиція» Вербської сільської ради (Рівненська обл.)

“Я на фронті 3 25 лютого. Доброволець. Зараз на “нулі”. Цей рік найважчий у сучасній історії України. Але це час великих змін як в державі, так і у світогляді кожного українця та свідомого європейця. Найдорожче для мене – це моя сім’я та моя вільна країна, найстрашніше для мене – зрада. Та я знаю точно, що мої побратими битимуться з ворогом до останньої краплі крові.  Саме тому часом мені дуже боляче. Бо багатьох з них вже немає… Але мені не страшно. Я батько 4 дітей – 3 хлопчиків і дівчинки. Наймолодшому – три рочки. І хоча я міг залишитися вдома і турбуватися про них, але саме вони стали моєю бронею на фронті!».

ІГОР ГОЛОБОРОДЬКО: “МИ МАЄМО СТАТИ УКРАЇНЦЯМИ ЩЕ Й ЗА МОВНОЮ ОЗНАКОЮ”

Ігор Голобородько, депутат фракції ПП «Пропозиція» Недригайлівської селищної ради (Сумська обл.)

“В ЗСУ з 13 березня 2022р. Доброволець, старший солдат. Несу службу на Харківському напрямку. Вдома залишилась сім’я, 2 дітей. Був свій бізнес – все залишив і пішов, не вагаючись. Зараз на «нулі». Готовий бути там до Перемоги. І вже як колись точно не буде. Хочеться, щоб всі це зрозуміли. І зрештою стали українцями ще й за мовною ознакою. Це ж неважко, це навіть круто тепер говорити українською.  За що помирають хлопці, хіба не за свою ідентичність? Наша мова – рідна, найкраща, солов’їна, багатостраждальна, свята…»

ОЛЕКСАНДР ЦЕБРІЙ: “ЩОДНЯ, ЩОГОДИНИ, ЩОХВИЛИНИ ПРАЦЮЄМО ЗАДЛЯ ПЕРЕМОГИ”

Олександр Цебрій, пропозиціонер, мер м.Умань (2014-2020 рр) (Черкаська обл.)

«3 24 лютого я пішов в тероборону. З 28 лютого служу в ЗСУ. В першу ніч нас поставили охороняти летовище – приблизно 30 осіб. І ми люди, які не мали військової підготовки, обстріляли вертоліт, який залетів на наше територію. А потім була робота з організації постачань. Так, як маю багато друзів за кордоном, ми разом з однодумцями налагодили постачання гуманітарної допомоги для нашої та інших військових частин. За весь цей час було завезено не один десяток вантажних автомобілів гуманітарної допомоги. Тільки перша вартувала 150 000 євро. За власні кошти разом з друзями за цей період ми перегнали понад 30 автомобілів і віддали їх у військові частини. Багато допомагали шпиталям і медичним закладам Харкова, Херсона, а також нашим друзям і колегам з «Пропозиції» у Дніпрі та Миколаєві. Зокрема, в останній в дні блокади ми завезли 20 тонн продуктів харчування, адже в місті були проблеми з забезпеченням їжі. Стільки ж «гуманітарки» отримали і в Дніпрі. Не пам’ятаю вже, скільки разів були на передовій – возили хлопцям допомогу. Щодня, щогодини, щохвилини щось робимо – працюємо далі заради Перемоги»

РУСЛАН СЕНЧУК: “У МЕНЕ, ЯК У ЧИНОВНИКА, ВІДБУЛАСЯ КАРДИНАЛЬНА ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ”

Руслан Сенчук, депутат Вижницької міської ради, фракція ПП “Пропозиція” (Чернівецька обл.)

«Я в ЗСУ з травня 2022р. Доброволець. Командир взводу протитанкових ракетних комплексів. Були ми пару місяців під Бахмутом на завданні – мої хлопці, слава Богу, всі живі повернулися звідти. Але так буває не завжди…

Як бійці – основні речі від держави ми отримуємо. Але величезна подяка і волонтерам – вони дуже багато допомагають. Зокрема, багато машин передали, але це для нас дуже витратний матеріал. 6-8 людей в машині, плюс боєкомплект, їздимо вночі, без фар, по бездоріжжю, тому використовуємо машини по максимуму. Я вже не кажу про такі дрібнички, як ліхтарики, пауербанки, зарядки, батарейки, які для нас дуже важливі.

Моє найяскравіше враження як депутата на війні таке: при мирному житті ми тішились, коли виділялись гроші на будівництво лікарень, шкіл, садочків. І коли зараз прилітає ракета і за кілька хвилин все перетворюється на руїни – відчуття страшні… Скільки потрібно буде потім коштів, зусиль, щоб все відбудувати. Але у мене, як у чиновника, а тепер бійця відбулася кардинальна переоцінка цінностей: матеріальне – ніщо. Найголовніша цінність – це людське життя. І коли бачиш, які молоді, сильні, розумні, а головне вмотивовані хлопці гинуть – це дуже боляче. А коли ти з ними пліч о пліч – цей біль неможливо передати словами.

Водночас я не вважаю, що українці в мирних містах і селах мають жити лише війною. І закиди про те, що вони «гуляють, поки хлопці гинуть», не поділяю. Я  за те, щоб моя дочка, приміром, усі інші діти і цивільні люди не відчували війну. Але при цьому допомагали і були готові стати на захист своєї землі. Ми ж тут для того стоїмо і будемо стояти до Перемоги. Все буде Україна!»

.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia