Пропозиціонер Борис Філатов про зустріч з французьким президентом

Французьке «résistance» – чи не найрозповсюдженіша зараз асоціація з українцями. В Парижі це звучить всюди, оскільки народ Франції дійсно вражений героїчною боротьбою наших ЗСУ і силою народного спротиву. За кілька днів відрядження у Франції Борис Філатов вислухав багато слів підтримки.

Всі ці дев’ять місяців, які росія масовано бомбить наші міста, а її армія нікчемних злочинців і далі йде по свою смерть на українській землі, прості люди в інших країнах, затамувавши подих, стежать «за війною».

Французи кажуть про «війну» та їм не треба уточнювати – яку саме. І так само про неї говорили на багатотисячному конгресі у Франції, який об’єднав істеблішмент і вище політичне керівництво цієї країни – включно з президентом Еммануелем Макроном, першою леді Бріжит Макрон, пані прем’єр-міністром Елізабет Борн.

Ніхто не приховує, що війна в Україні – це війна, що стоїть викликом і перед їхнім суспільством.

Ні, безумовно, ми багато говорили про міжмуніципальне партнерство, світові тренди урабаністики, тенденції інфраструктурних та екологічних рішень. У французькій пресі вже вийшли кілька десятків статей на цю тему. Тож погортайте, кому цікаво. Бо далі мова піде зовсім про інше.

Про те, що війна в Україні залишається на порядку денному підтримка українського народу у Європі така ж сильна, як і дев’ять місяців тому. А всі ці з-під російські брехні про «втомлену» українцями, «злякану» зростанням тарифів «замерзаючу» Європу на межі голодних бунтів – лише вологі фантазії агонізуючого рейху на болотах. Люди у Франції (і не лише) прагнуть і далі підтримувати українців. А те, що відбувається у них з цінами і тарифами, лише підвищує зневагу і презирство до росії. Ось і все.

Та, крім меседжів підтримки урядових осіб, є ще більш цінне та зворушливе. Це щире захоплення і повага до українців простих людей. Коли у випадковому французькому кафе після нетривалої розмови елегантні літні панянки готові, схрестивши пальці на удачу, подарувати тобі свою найкращу усмішку. Таксисти, що клянуть божевільного російського диктатора. Та так майстерно, що стирається навіть мовний бар’єр. Зовсім юного хлопця, носія багажів у готелі, який, прощаючись, говорить тобі «Слава Укранії» – бо спеціально вивчив саме ці слова. Хоч і з помилками…

І ще є дуже багато милих історій. Але є і інший бік. Тема тих, хто залишився в країні, і хто, рятуючи себе і рідних, поїхав за кордон, одночасно, проста і складна. Безумовно, це вибір кожного. Він заснований за особистих обставинах і неможна засуджувати тих, хто виїхав, особливо жінок та дітей.

Але чому деякі люди, які вже дев’ять місяців живуть в інших країнах, подекуди не відверто нехтують інтеграцією в тамтешнє суспільство? Це питання, яке ставили мені у Франції, і яке досить часто звучить за кордоном загалом. Бо навіть коли українська у ваших думках і серцях, чому б не вчити мову країни, де ви провели майже рік свого життя? Навіть якщо ви живете мріями повернутися додому, чому б не дізнатися більше про країну, частиною якої ви є зараз?

Чому б не спробувати влаштуватися на роботу, хоча б тимчасову – замість того, щоб принципово чекати на виплати? Чому б не запропонувати дітям спробувати повчитися у місцевих школах – бо може така соціалізація допоможе їм пережити весь цей стрес? Навіть якщо ви вже завтра повернетеся додому, це буде ваш власний безцінний досвід. Ваша інвестиція в себе. І неважливо навіть – стане у нагоді вона вам тут, в Україні, або ж залишиться лише спогадом для онуків. Але спробуйте зробити це. Щоб відплатити повагою за повагу.

Любить країни, куди поїхали. Повертайтесь додому скоріше. Бо «R» – означає «Спротив»“, – зазначив Борис Філатов.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia