Олександр Мензул: ми здатні перетворити Вараську громаду на українську кремнієву долину

Джерело: Прямий

Вараш – невеличке містечко в поліських лісах, де ціни на житло на рівні столичних. Тут живе всього 40 тисяч людей та доходи населення вищі ніж у багатьох обласних центрах. Секрет у тому, що Вараш – це місто-супутник Рівненської АЕС. У місцевої громади, в яку окрім самого Варашу увійшло ще 16 навколишніх сіл, амбітні плани – стати українською «кремнієвою долиною». Про те куди діваються гроші з фонду зони спостереження навколо АЕС, про роль «бариг» з обленерго в житті атомного міста, втрачені можливості та перспективи говоримо із секретарем міської ради, кандидатом на посаду міського голову Вараша від партії «Пропозиція» Олександром Мензулом.

Скажіть, Вараш як місто-супутник АЕС використовує усі можливості, які дає наявність на території такого стратегічного об’єкта чи могло б мати більше?

Життя у нас дійсно обертається навколо атомної станції та перспективи ми використовуємо далеко не всі. Перший приклад, з моєї квартири до АЕС 4 кілометри, а взагалі від міста 2,5 км, а за транспортування електроенергії ми платимо ставку, наче нам лінії тягнуть на сотні кілометрів. Чому? Система влаштована так, що АЕС, виробляючи електроенергію, одразу дає її в мережу, яку контролюють обленерго і розподільчі компанії, а простіше кажучи «Коломойський енд компані», десь – це Ахметов, десь – ще кілька людей. Мало хто задумується, що усі обленерго у нас приватні. Ми платимо додаткову маржу за транспортування, яка осідає в кишенях бариг з обленерго, хоч місто реально може побудувати свою лінію і напряму підключитися до станції. Тоді маржа, яка складає 30% у тарифі на електроенергію, залишатиметься в місті, і ми реально зможемо зменшити тариф. Але нам цього зробити не дають, бо це не дозволяє законодавство, хоча прямі договори працюють у всьому цивілізованому світі. Проєкт змін до законів і постанов Кабміну щодо регулювання ринку електричної енергії ми підготували, потрібна лише політична воля, щоб їх прийняти.

І друге, що ми не використовуємо повноцінно – це кошти з фонду зони спостереження. Згідно із законодавством, громади у 30-ти кілометровій зоні навколо АЕС мають отримувати компенсацію за ризики, які передбачає життя поряд з небезпечним об’єктом. Енергоатом цей податок платить справно. Але кошти ідуть не напряму у громади, а у держбюджет, де просто «губляться». Загалом по країні борг держави перед громадами з нашої і подібних зон уже біля 10 млрд грн. Максимум, що повертається на місця це 10-20% сплачених атомними станціями коштів. І навіть, коли ці гроші приходять, є проблеми з їх розподілом. Якщо Вараш ще час від часу хоч щось отримував, то є села, які розміщені за 5-8 км від АЕС, у яких з городів реально видно станцію, а вони за всі роки незалежності не отримали ні копійки компенсації. Я не можу змусити державу повертати все і одразу, над цим треба системно працювати, але принаймні, коли ми станемо однією громадою, я можу гарантувати, що хоча б те, що приходить, ми будемо ділити справедливо між усіма населеними пунктами ОТГ.

Ви депутат міської ради з 2015 року, містянам уже є що спитати з вас за цей час. Що ви для них зробили?

Коли я був ще просто депутатом, то активно працював над розробкою програми «Безпечне місто». Її ми втілили в життя. Звісно, більше вдалося зробити, коли мене обрали секретарем міськради і в кінці 2018 на початку 2019 років я виконував обов’язки міського голови, який на той час був відсторонений. За короткий час ми провели в місті низку важливих реформ.

По-перше, ми створили ОТГ, приєднавши сусіднє село, що до цього часу блокувалося. Ми створили лікарні первинного рівня, яких не було і якими міський голова не хотів займатися. Ми врятували від банкрутства наше теплокомуненерго. Через борг перед АЕС і арешт рахунків та майна підприємства місто було паралізоване. Це були непрості перемовини і з юстицією, і з АЕС, ми провели 45 судових засідань, та в результаті нам все ж вдалось реструктурувати борг на 10 років і розблокувати роботу підприємства.

А через що відсторонили міського голову?

Він у нас взагалі унікальний міський голова, якого відсторонювали 7 разів. 6-ть за попередньої каденції, і 7-мий уже ми. Були питання щодо корупції, на жаль, до відкриття кримінальної справи через це ми наближаємось тільки зараз. Хоч уже на той момент держаудитслужба після перевірки озвучила колосальні збитки, які він завдав місту. Були ще питання до нього через незаконні звільнення людей.

Словом, був комплекс причин, чому депутати його відсторонили. Пізніше він поновився, але дійшовши аж до Верховного Суду він так і не зміг довести, що його відсторонення було безпідставним. Суд визнав, що підстави для усунення його з посади були, але йому вдалось використати лазівки в законодавстві і скасувати рішення ради, змінивши квоту для підрахунку голосів.

Як же йому вдається вигравати вибори, якщо проти нього стільки претензій?

Публічно він грає роль вічного борця – він воює з комунальниками, з областю, з Києвом, замість того, щоб працювати. Комусь подобається войовничість, люди іноді дивляться просто на картинку, не заглядаючи в суть. Сьогодні він до речі уже «нове обличчя». Він скористався тим, що зелена хвиля спадає, і у «слуг народу» реальні проблеми за набором людей у список і вскочив в останній потяг.

Чи були рішення міської ради, за які Вам соромно?

Там, де мені соромно було, я не голосував взагалі. Але були певні сумнівні рішення. У час, коли міського голову ще не відсторонили. Він маніпулятивно робив депутатів заручниками ситуації. Скажімо, потрібно було прийняти рішення, яке конче потрібно місту, а він його виносив на пакетне голосування, з тими питаннями, які депутати за інших умов не підтримали б. Так були протягнуті зміни у виконавчі органи і певні питання, де у нього були земельні інтереси. А після його відсторонення і навіть повернення нічого подібного уже не було, у голови уже не було більшості в депутатському складі і маніпулювати подібним чином йому уже не вдавалось.

Не так давно у Вас у місті були проблеми з виплатами заробітної платні лікарями, вдалось врегулювати ситуацію?

Частково. Проблеми виникли через те, що лікарня не може укласти контракт із Національною службою здоров’я поки не стане на баланс міста. Питання зарплат нам уже вдалось закрити, на днях зустрічався з медиками, усі все отримали. А процес передачі лікарні з державної власності у комунальну уже на завершальному етапі. Ми з виконуючим обов’язки керівника закладу їздили у Львів, там знаходиться наше регіональне управління НСЗУ і напрацювали з ними дорожню карту. Зараз етап, на якому згідно із законодавством, дається час, коли кредитори можуть пред’явити свої вимоги. І після його завершення, а це – 4 листопада, ми зможемо поставити на голосування акт передачі. І одразу після цього лікарня зможе укласти контракт з Національною службою здоров’я.

Ви пішли у місцеве самоврядування з ОСББ, розкажіть чи змінилася у місті ситуація з утриманням будинків з того часу? Яку підтримку міська влада надає для ОСББ? Є речі, які можна покращити?

Дійсно, я одинадцять років був головою ОСББ і пішов звідти лише тоді, коли став секретарем. Як службовець, згідно із законом, я не маю права обіймати ці дві посади. З депутатами ми започаткували програму підтримки ОСББ, вона діяла з 2016 року і зараз якраз закінчується. Програма передбачає співфінансування ремонту будинків – 80% платить міський бюджет, а 20% збирають мешканці. Завдяки цьому ми ремонтували дахи, шви у панельних будинках, замінювали сантехніку в підвалах, встановлювали точки обліку теплової енергії.

Зараз ми підготували нову програму на 2020-25 роки. Ми допрацювали критерії, за якими визначається скільки може отримати будинок на ремонт, адже споруди є різні – у якоїсь два під’їзди, а є і такі, де 16 під’їздів, і зрозуміло, що обсяги робіт різні. Також за принципом співфінансування ми підтримуватимемо не тільки ОСББ, але й кооперативи і будинки, якими займаються управляючі компанії. Тобто робимо рівні умови для всіх.

Як ви можете оцінити реформу децентралізації – наскільки вона ефективна? Є речі, які треба допрацьовувати?

Для нашої громади реформа децентралізації – це тільки плюси. Знаєте, якби ми почали цю реформу 20 років тому, як поляки, то могли б уже жити в зовсім іншій країні, з принципово іншим рівнем життя. Зараз головне – не дати її завалити. Це і є власне одним із завдань «Пропозиції» – не допустити відкату назад до централізації. В нашій громаді від реформи виграють і села. Раніше вони підпорядковувались району і тепер ідуть до міста. Вони були слабкі, дотаційні. А Вараш навпаки мав великий бюджет, через те, що на думку центральної влади ми були «надто багаті» у нас забирали близько 70 млн грн в рік і куди йшли ці кошти ніхто не знає. Зараз за рахунок цих грошей ми зможемо підтягнути села.

Важливо, аби громада реально змогла вести облік землі, лісів, ресурсів, щоб ми могли контролювали, як вони використовуються. Бо досі було так, що якісь управління обласні дозволили вирізати ліс навколо, а ми отримували від цього лише розбиті дороги від лісовозів.

Нам треба розв’язати руки щодо адміністрування оподаткування. Тоді б ми могли стимулювати розвиток бізнесу. Скажімо, прийняла громада рішення в якомусь селі розвинути певний напрям, наприклад, туристичний, і зробила на рік чи кілька там вільну економічну зону для підприємців. Потім можна дати пільги іншому селу. Так поступово можна запустити бізнес.

Хотілося б, щоб більше податків лишались на місцевому рівні. Скажімо, величезний податок на прибуток іде винятково в держбюджет. На прикладі АЕС скажу, що плата за землю і частина ПДФО, які ідуть в місцевий бюджет, це копійки, порівняно з цим податком. Взагалі виробництва мають сплачувати податки там, де вони реально розміщені, а не де зареєстровані юридичні особи.

Представники партії «Пропозиція», до якої входите, часто говорять про тиск центральної влади на місцеве самоврядування, у вашому місті це теж спостерігається?

Вараш завжди жив дещо в інших умовах, ніж інші населені пункти України. Ми, хоч і місто обласного підпорядкування, але реально область до нас дуже мало в яких питаннях має відношення. У нас більшість мешканців про наявність обласного центру знає хіба те, що він є на карті. Мешканці Варашу їздять у справах або в Київ, або у Львів, або десь за кордон. Обласні чиновники намагались звісно десь якісь нам умови ставити, але реально ні на що впливати вони не могли. У нас навіть лікарня не йшла через область, а підпорядковувалась напряму МОЗ. А з центральною владою наші стосунки зазвичай зводились до взаємозв’язків з міністерством енергетики. Тому тиснути на нас набагато складніше, ніж на інші міста, а після адміністративної реформи ми станемо ще більше незалежними.

Хто входить у команду «Пропозиції» у Вараші?

З нами ідуть голови ОСББ, коли я став депутатом, то був єдиним у раді представником ОСББ, зараз уже багато, хто зрозумів, що хоче не тільки впливати на життя свого будинку, але й на розвиток усього міста. З нами ідуть підприємці, працівники АЕС, є учасники АТО, педагоги, медики. І ще одне чим відрізняється наша команда від усіх інших партій, що з нами йдуть всі голови сільських рад, які до нас доєднуються. Це дуже важливо, адже ми уже з ними пропрацьовуємо перспективний план усієї громади, знаючи проблему кожного села, і нам не треба буде витрачати час на вивчення ситуації, коли ми станемо однією громадою. Команда «Пропозиції» – це дійсно команда професіоналів з усіх сфер.

Які завдання ваша політична сила ставить у громаді?

Перше, що ми будемо робити – це перезавантажимо адміністративне управління міста. Я хочу ввести систему якості і чітку ієрархію відповідальності. За 24 роки роботи на АЕС я звик до дисципліни і звітності, а коли пішов працювати депутатом, зрозумів, що в управлінні містом повний безлад, особливо у питаннях фінансів. Ми плануємо ввести повний електронний документообіг.

Є плани щодо розвитку бізнесу. Я уже говорив, що ми хочемо напряму підключити місто до АЕС, так само плануємо дати змогу крупним заводам, які є на навколо неї, перейти на прямі договори зі станцією. Це вивільнить колосальні кошти, які можна буде інвестувати у розвиток громади. Ми хочемо зробити тут таку собі силіконову долину, стати центром обробки даних, яких в Україні ще немає.

Звісно, є плани в соціальному напрямі. На відміну від наших опонентів, які хочуть зекономити на освіті і не утримувати у кожному селі школу, бо це не вигідно, а підвозити дітей, ми не збираємось закривати жодного навчального закладу. Навпаки – будемо підсилювати цей напрям. Ми – не бідна громада і можемо дозволити собі утримувати школи і це раціонально. У нас є села віддалені, серед лісів і боліт, в яких реально проживає по 2 тисячі людей, у школу ходить 500 дітей і росте 300 дітей дошкільного віку. Там колосальний приріст населення, села розбудовуються, навіщо закривати школи? Навпаки, в таких селах треба відкривати дитячі садочки.

З ким готові співпрацювати після виборів, є партії, до яких ви лояльні, а з якими ніколи не сядете за стіл переговорів?

Думаю, «Пропозиція» сама набере щонайменше 20%. Звісно, цього не вистачить для прийняття рішень, тому будемо співпрацювати з конструктивними депутатами з інших партій.

Зараз, дивлячись на кандидатів, які ідуть від інших партій, я розумію, що не бачу можливості співпрацювати з місцевими «слугами народу», туди ідуть ті, хто реально не розуміють, що таке управління містом. Із «За майбутнє», яку у нас називають «замайбах», як з брендом працювати не дуже хотілося б, але побачимо, хто від них пройде і наскільки ці депутати будуть готові працювати для громади. А в таких партіях як «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Сила людей», «УНП», «Голос», «Радикальна партія», іде багато конструктивних людей. Думаю, ми зможемо знайти підґрунтя для співпраці. Якщо депутати націлені на ефективну роботу, якщо для них громада важливіша за партійний бренд – спільну мову можна завжди знайти. Я взагалі противник того, щоб витрачати час на баталії і протистояння, місто від цього уже наїлось, треба просто працювати.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia