Інна Бадрак: Три найбільші стереотипи про жінок у політиці, з якими я зустрілася
Україна зробила вагомі кроки на шляху до гендерної рівності. Проте зміни в сфері представництва жінок на керівних посадах відбуваються повільно: Україна пасе задніх серед 156 країн у рейтингу представництва жінок у парламенті та має одну з найнижчих часток жінок у владі.
Я– одна з 12 жінок-депутатів (серед 84), обраних під час місцевих виборів у 2015 році у Вінницької області.
Під час виборів до Вінницької обласної ради мені вперше вдалося досягти успіху, частково завдяки гендерній квоті на партійному рівні (30%) під час місцевих виборів.
Я подолала чимало труднощів на шляху до участі в політиці.
Зазвичай люди дивляться на жінку-кандидатку зі здивуванням.
Я вважаю, що Україна потребує більше жінок на керівних посадах!
Послуговуючись власним досвідом, я би виділила три найрозповсюдженіші стереотипи щодо шляху жінок в українську політику.
Перший: жінка — протеже чоловіка. Мовляв, політикиня добивається успіху не через здібності чи вмотивованість впроваджувати зміни, а тому, що просуває та захищає інтереси конкретного чоловіка.
Другий стереотип: жінка — слабка стать, тому в політиці вона має займатися виключно соціальними питаннями, а не військовими чи правоохоронними проблемами. Працюючи в правоохоронному комітеті ВРУ, я неодноразово була свідком, як поява жінки на засіданнях викликала десятки зауважень і нарікань.
Третій стереотип: політика для жінки — це розвага, а, отже, вона навряд чи може стати впливовою політичною лідеркою. Представникам влади в Україні чомусь важко припустити, що сильний характер є набутою рисою, яку однаково можуть розвинути як жінки, так і чоловіки.
Як побороти ці упередження? Досягати проривних результатів у вирішенні суспільно важливих питань. Це допоможе нашому суспільству зрозуміти, що ефективне представлення інтересів українців в органах влади не залежить від статі.
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia
