Андрій Дяченко: я ні з ким не церемонився, за намагання взяти хабарі звільняв навіть родичів

Міський голова Каховки Андрій Дяченко дав інтерв’ю про політичні настрої на місцях.

Джерело: Obozrevatel

Каховка – це місто, яке ламає стереотипи. Хтось звик думати, що всі передові речі народжуються у столиці, а вже потім їх реалізують у регіонах. Та є містечка, які самі задають тренди. Каховка – одне з перших міст, яке запровадило практику громадських бюджетів. Його міська рада одна з перших почала звітувати у Facebook, одна з перших зробила сесії відкритими для містян, і навіть у час карантину одна з перших запровадила кінотеатр просто неба і прийом громадян чиновниками на свіжому повітрі. Про громадські ініціативи, запроваджені у місті, боротьбу із впливом великого бізнесу, удар по місцевому самоврядуванню з боку центральної влади та політичну ситуацію на місцях спілкуємось із міським головою Каховки Андрієм Дяченком.

Чому Ви вирішили стати мером? Це була Ваша мрія?

До посади міського голови я три каденції був депутатом міської ради. Вперше обрався у 26 років. І коли весь цей час спостерігав за тим, як відбувається управління містом, і поступово визрівала думка, що хтось мусить це змінити, поки не зрозумів, що “якщо не я, то хто?”. До мого балотування багато хто поставився скептично, мене не сприймали серйозно, але я виграв вибори з відривом у 9%. Чому я кажу про скептицизм? Бо до мене містом фактично управляли великі підприємці. У них була тактика: чим гірше, тим краще. Була “спадкоємність” – мером міг бути тільки той, хто працював у чиновницькій сфері, ходив на поклон до різних директорів, погоджував усі рішення з ними. Мене не підтримав ніхто з великого бізнесу, але мене підтримали люди, дрібний і середній бізнес. Вони теж стомились так жити.

Вам удалось налагодити відносини із цими великими гравцями?

Було непросто. Приміром, три роки мені блокували запровадження податку на нерухомість депутати, підконтрольні цьому великому бізнесу. Зазвичай не вистачало одного-двох-трьох голосів – і рішення саботували. Ці депутати мені розповідали, що і база не та, і реєстрів немає. А як засвідчила практика, 90% усіх надходжень від податку на нерухомість платять саме великі підприємці. Насправді їм байдуже – платити податок на прибуток у Київ чи податок на нерухомість до місцевого бюджету. Просто власники не хотіли платити гроші на місці. Їм було зручно, щоб місцева влада була їм підконтрольна.

А Вас не намагались підкупити, пропонували хабарі?

Я собі взяв зарплату публічну, і немалу, щоб відкинути і будь-які спокуси, й уникнути звинувачень, що за мізерну зарплатню міський голова не проживе. А пропозиції були завжди. Проте ми всі механізми зробили публічні. Вся приватизація у нас – через систему Prozorro, землі також ідуть через цю систему.

А яку максимальну суму хабаря Вам пропонували?

Пропонували 10 тисяч доларів, щоб у парковій зоні залишились атракціони “Перспективи”. Назва, звісно, гарна і перспективна, але вони за 10 років нічого з того, що обіцяли, не зробили, нічого не інвестували. Тому мені їхні пропозиції не цікаві. Ми розірвали з ними відносини. Розробили технічну документацію, щоб зробити парк атракціонів належним чином і залучити бізнес.

Чого Вам удалося досягти за ці 5 років?

Каховка завжди була передовим містом. І зараз ми теж першими на Херсонщині запровадили практику громадського бюджету. Він дуже популярний у Східній Європі. На наших теренах такого не було, пізніше ми своїм досвідом ділилися з Херсоном. Як це працює? Ми виділяємо певну суму з бюджету міста і даємо змогу людям вирішувати, на що її спрямувати. Люди генерують свої проекти, потім голосують за них і вже ми реалізуємо. Знаєте, що цікаво? Практика показала, що ті “активісти”, які завжди все критикують, навіть не взяли участі в цьому. Натомість звичайні громадяни почали проявляти свою ініціативу. Ми реалізували їхні проекти. І це було дуже ефектно, люди побачили силу і могутність свого впливу через демократичні механізми голосування.

Що це були за проекти? Такі ж, як у Європі реалізують?

Різні, але зазвичай із благоустрою. Цим ми поки що відрізняємось від Європи. Я був у Румунії, вивчав досвід тамтешніх муніципалітетів. У них через громадський бюджет, який може становити 1,5 мільйона євро, кошти розділяють на благоустрій, культуру, освіту і спорт. І у них благоустрій далеко не ключовий. Однак у нас людям зараз у пріоритеті саме це. Та воно й зрозуміло. Нам у спадок від Радянського Союзу залишилася зруйнована інфраструктура, тому люди хочуть класично: доріг, освітлення, дитячих ігрових майданчиків. За культуру і спорт поки що менше голосують. Але думаю, це лише питання часу, коли завершимо з благоустроєм, ці питання вийдуть на перший план.

Що ще можете віднести до досягнень за цей час?

Нам вдалось запустити так званий “револьверний фонд”, а простіше – програму кредитування для ОСББ. У нас є і безпосередньо програма підтримки ОСББ – 50/50. А в “револьверний фонд” ми закладаємо майже 1,5 мільйона грн. Ці гроші постійно перебувають в обігу. Як це працює? Якщо в ОСББ виникла якась проблема, скажімо, аварія, і їм терміново треба гроші (приблизно 50–100 тисяч гривень) – ми із цього фонду їх кредитуємо. Вони розв’язують проблему і протягом року повертають у фонд кошти, не сплачуючи при цьому відсотків.

Наступний наш напрям – створення публічних місць: це сквери, парки. Ми два сквери відремонтували, які не бачили тротуарної плитки понад 30 років, із 1990-х. Зробили освітлення, доріжки, дитячі майданчики. Тепер люди збираються там вечорами, раніше там не було нікого. Завершуємо реконструкцію центральної частини міста. Є ще два великі проекти. Один – це набережна. Вона потребує 22 мільйонів гривень. І у нас ще є прибережна частина (24 гектари), паркова зона. Це доволі велика територія, ми завершуємо там роботи з благоустрою і дамо бізнесу змогу відкрити атракціони, ресторани, розважальні комплекси, басейн. Замінили освітлення в основному на Led. Стало світліше і безпечніше. Уже навіть від поліції є відгуки, що стало менше наркотиків, “закладок”, правопорушень. Злочинці бояться світла, їм треба темрява.

Під час карантину ви виділились з ініціативою кінотеатру просто неба. Звідки ідея?

Це була ідея керівника відділу культури Анни Садової. Вона дізналась, що є такий загальноукраїнський проект, і загорілась ідеєю його реалізувати і в Каховці. Родзинка цього проекту – демонстрація фільмів соціального спрямування. Є, звісно, і касові фільми, але в основному це соціальні проекти, на які люди рідко ходять до кінотеатрів. А просто неба, в теплу погоду (а Каховка – це 300 сонячних днів) залюбки приходять. Я теж із донькою і сином ходжу. У зв’язку з карантином ми розставили стільчики, дотримуючись безпечної дистанції. За нашим прикладом потім це стало робити і сусіднє місто – Нова Каховка.

Хто фінансує?

Платники податків міста Каховка. Там невелика сума. Ми беремо в оренду звукове обладнання, а фільми нам надають безкоштовно.

А пробіг на кубок міського голови “Прокидайся і біжи” – це була чия ініціатива?

Моя. Я сам мав зайву вагу, десь за 105 кілограмів. Тож знаю, що це таке – відчувати дискомфорт і незручності. Спочатку деякі чиновники казали: “Це дурниця. Це нікому не цікаво, ніхто не прийде”. Але вже на перший забіг прийшло майже 700 осіб. Приїхали бігуни з Херсона, Олешок, саме професійні спортсмени. Показали майстерність, як бігати 5 кілометрів за 7 хвилин. Але основне завдання пробігу – привчити до культури бігу. Бігу не спринтерського, а профілактичного, який зміцнює здоров’я. І як показала ситуація з коронавірусом, у тих, хто бігає, краща імунна система. По собі скажу, що ГРВІ менше, хороше самопочуття, бадьорість, здорове мислення. Щороку бере участь 400–500 осіб. Є ще одна категорія – ми окремо робимо забіг для людей з особливими потребами.

Наскільки змінилась робота міськради за вашої каденції?

Ми одразу зробили всі сесії відкритими. Будь-хто з містян може прийти, послухати, головне – дотримується культури поведінки, може навіть слово взяти. Друге – це публічність. Я є у всіх соцмережах. Основні – це Instagram і Facebook. Люди безпосередньо від мене можуть отримувати всю інформацію. Знову ж таки, однією з перших в області у Facebook з’явилась саме Каховська міська рада. Кожен із відділів міськради має право доступу до цієї сторінки, вони її наповнюють. І не бюрократичними наборами фраз, а намагаємося простою мовою доносити до людей інформацію, що вони роблять. У нас перегляди постів становлять від 3 до 15 тисяч, залежно від інформації. Я веду прямі ефіри в Instagram і Facebook, де люди можуть ставити запитання. Ми ніколи не приховували зарплати чиновників, вони публічні, одразу зробили публічною інформацію про те, скільки і куди витрачаємо коштів із бюджету. Ну й у нас демократія на сесії – публічність висловлювань, правок.

До речі, чи багато людей відвідують сесію?

Спочатку – так. А потім надивились і вже менше відвідують. Більше приходять, коли відбувається перерозподіл грошей. А ось заробити кошти – не завжди приходять. На такі “хворі” теми, як ставки єдиного податку, податку на нерухомість, охочих немає. Це непопулярні заходи, але вони необхідні.

А за що Вас в основному критикують?

Жоден мер не може подобатися всім. Критикують насамперед опоненти – за незалежність.

Ви балотуєтесь від політичної сили “Пропозиція”. Чому вона?

Зараз ми бачимо, що інтереси місцевого самоврядування треба захищати. На жаль, іде згортання децентралізації. Центральна влада дає обов’язки, а фінанси і ресурси обрізає. Безкоштовний проїзд перекладає на місцеве самоврядування, фінансування технікумів – на місцеве самоврядування, а ресурсів не додає. Тобто необхідно забезпечити місцеве самоврядування всіма необхідними ресурсами.

Всі політики, які проходять у парламент, не думають про проблеми місцевого самоврядування. А на ньому ж все і базується. До кого найперше йде людина? Нардеп – далеко, президент – ще далі. Найближча людина – це міський голова. Я живу в місті, ходжу по ньому. Навіть в умовах коронавірусу ми знайшли вихід, як не закритись від людей. Зараз організували прийом біля входу до міської ради – поставили стіл і стільці просто неба. Ми найкраще знаємо потреби людей, але нагорі нас слухати не хочуть. Тому маємо самі формувати порядок денний, отримавши політичну вагу.

Які у вас взаємини зі співзасновниками партії “Пропозиція”?

У нас діалог на рівних. Це не є, знаєте, партією Філатова, як іноді кажуть. Мери Дніпра, Житомира, Миколаєва, Кропивницького і я – ми обговорюємо всі питання на рівних умовах. Це навіть не партія мерів, а партія людей, які захищають місцеве самоврядування і хочуть його розвивати. Якщо ми вб’ємо місцеве самоврядування, то вб’ємо й Україну – вона розсиплеться. Все тримається на органах місцевого самоврядування.

А були у Вас наміри щодо праці в центральній владі?

Ні, у мене немає бажання. До того ж дуже багато роботи в місті. І завдання – залишитися тут, підняти місто на вищий рівень. Зробити його комфортнішим і безпечнішим.

Про що Ви шкодуєте за 5 років мерства?

Знаєте, ні про що, при всіх проблемах. Я вдячний як прибічникам, так і опонентам за ті життєві уроки, які вони мені дали. Зробили мене розумнішим, сильнішим і досвідченішим.

Хто Ваша команда? Із ким ідете на вибори?

Із людьми, з якими зараз працюю, які щоденно відповідають за чистоту, своєчасне водопостачання, систему освіти, культуру.

Це ті, хто з Вами працюють ці 5 років?

Не зовсім. Із багатьма довелось розпрощатися. Я звільняв і родичів, які працювали, і директорів. Не церемонився. Якщо людина не виконує своїх обов’язків – до побачення! Когось звільнив примусово, когось – через суд. Я нікого не шкодував, попався на хабарі – до побачення! Зараз вони пишуть у Facebook, який я поганий. Підтягуємо в команду і нових молодих креативних людей. Публічно і з прізвищами команду ми представимо 15 вересня, коли буде регіональна партійна конференція.

Які Ваші перші кроки після перемоги на місцевих виборах? Чи є у Вас чітка програма, за якою Ви будете працювати?

Насамперед – створити коаліцію, об’єднати депутатів навколо спільних цілей, – а це зелене, екологічно чисте, безпечне місто. Продовжити облаштування публічних місць – ми вже посадили перший сквер на 2,6 гектара. Для нашого міста це феноменальна новина. Адже у нас мало дощів, сухий клімат і не вистачає прохолоди. У нас є ще 24 гектари, які ми хочемо засадити деревами, кущами, залишити це у спадок нашим дітям і внукам.

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia